знайомство

ЗНАЙО́МСТВО, а, с.

1. Встановлення між ким-небудь певних стосунків, відносин.

При особистому знайомстві з Марією Миколаївною вона дивувала щирим нерозумінням своєї величі (Моє життя в мист., 1955, 43);

Їх знайомство відбулось майже чотири роки тому, за дещо незвичних обставин (Дмит., Розлука, 1957, 8);

// Певні стосунки, спілкування людей, що знають один одного, знайомі між собою.

Дора, кузинка моя, познайомилась з Манею і вже разів кілька відвідувала її, дарма що мати дивилась на те знайомство неприхильно (Коб., III, 1956, 55);

— Чому він [учитель] оминає благородні будинки найкращих парафіян, а водить знайомство з голотою і наймитами економії? (Стельмах, І, 1962, 269).

При пе́ршому знайо́мстві; Для пе́ршого знайо́мства — зразу ж, при першій зустрічі.

Книш стояв перед хазяйкою і, граючи очима, мовив: — Для першого знайомства позвольте похристосатись (Мирний, III, 1954, 84);

Це ж сором, ще й який сором — при першому знайомстві показати себе простою селючкою..! (Вільде, Повнол. діти, 1960, 49).

2. Коло знайомих.

— Якщо ви захочете в Полтаві дістати нових п’єс, то я до ваших послуг. У мене там серед театралів давні знайомства (Гончар, II, 1959, 169).

3. Одержання певних відомостей про кого-, що-небудь, знань з якоїсь галузі; ознайомлення з чимось.

Знайомство з виданням Герцена відіграло велику роль у творчості Шевченка після заслання (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 455);

Знайомство з досягненнями передової радянської науки, мистецтва і літератури допомагає польському народові у будівництві нового, соціалістичного суспільства (Мист., 5, 1956, 33).