знахідка

ЗНА́ХІДКА, и, ж.

1. Те, що під час розшуків або випадково знайдене.

В апаратній Маланка шукала Андрієвих пальців. Три жовтих, в олії, цурпалки валялись долі, біля машини, четвертого так і не знайшла. Вона загорнула знахідку у хустину і взяла з собою (Коцюб., II, 1955, 49);

Бідак золотого знайшов на землі,— Зрадів, аж заплакав. Додому йдучи. Згубив свою знахідку в лісі вночі, Шукав до світання в імлі (Воронько, Тепло.., 1959, 96);

Підходить [Денис] до Мар’яни і передає їй гриби. — Ось тобі, господине, моя знахідка (Стельмах, II, 1962, 223);

*У порівн. Рука Цимбала тремтіла, коли він, мов дорогу знахідку, вносив до списку делегатів ім’я Марини Дубчак (Жур., Звич. турботи, 1960, 111).

∆ Бюро́ (стіл) зна́хідок — установа, відділ, куди приносять знайдені речі для повернення їх власникам.

У бюро знахідок — чималій кімнаті з полицями уздовж стін, чергував лейтенант міліції (Собко, Матв. затока, 1962, 90).

2. перен., розм. Про людей, тварин, предмети, які вдало виявлені, придбані і стануть комусь у пригоді.

Такі, як Маруся,— гарненькі побрехухи — знахідка для шпигуна (Мушк., Серце.., 1962, 221);

Напівзруйноване чабанське стійбище стало для червоноармійців просто знахідкою (Гончар, II, 1959, 420);

*У порівн. Все записуй в серці молодому, Буде це як знахідка тобі, Коли в старість прийдеш, як додому, Як у гавань тиху по плавбі!.. (Рильський, III, 1961, 324);

// Результат наукових, творчих, виробничих і т. ін. пошуків; досягнення.

— Знахідка, Маріє Остапівно, знахідка! — раптом крикнув він [професор]. — Пишіть (Кучер, Чорноморці, 1956, 183);

Окремі епізоди фільму — це справжня режисерська знахідка (Мист., І, 1959, 19);

Творчі шукання і знахідки кращих лекторів і пропагандистів уже привели до значного поліпшення усної пропаганди (Ком. Укр., 9, 1963, 59).

3. розм. Дія за знач. знахо́дити 1.

Пам’ятками участі східно— і центральноєвропейських племен у подіях римської історії є, між іншим, знахідки на землях цих племен так званих римських медальйонів (Археол., VIII, 1953, 46);

Знахідки викопних решток тварин, рослин, стоянок людей кам’яної доби незаперечно доводять, що лес відкладався не у водяному середовищі, а на суші (Знання.., 9, 1965, 15).