знеможений
ЗНЕМО́ЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до знемогти́ 2.
Починало сіріти.., а Левантина ще не спала, знеможена без краю своїми думками (Гр., II, 1963, 266);
Знеможений безсонною ніччю і тривогою незвичайної подорожі, він задрімав (Коцюба, Перед грозою, 1958, 10).
2. у знач. прикм. Який знеміг, знемігся від чого-небудь; змучений, втомлений, безсилий.
Блідий, як смерть, знеможений, він ледве тримався на ногах (Добр., Очак. розмир, 1965, 364);
[Пшеменський:] Я почуваю себе дуже знеможеним, я хочу зовсім відпочити від усіх діл… (Коч., І, 1956, 71);
Знеможені пасажири поховалися в холодок, але й там умлівали від спеки (Панч, Ерік.., 1950, 30).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- знеможений — знемо́жений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- знеможений — Знесилений, змучений, стомлений, безсилий, охлялий, д. знебулий. Словник синонімів Караванського
- знеможений — див. слабий Словник синонімів Вусика
- знеможений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до знемогти 2). 2》 у знач. прикм.Який знеміг, знемігся від чого-небудь; змучений, втомлений, безсилий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- знеможений — Знемо́жений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)