знеможено
ЗНЕМО́ЖЕНО. Присл. до знемо́жений 2.
Іноді бої тяглися годинами.. Навіть комендори на бронепоїздах — напівголі, богатирського здоров’я матроси — і ті часом не витримували, знеможено падали біля своїх розпечених гармат (Гончар, II, 1959, 125);
Нараз дівчина зупинилась і тихо, знеможено запитала: — Скажіть, куди ми йдемо? (Гур., Через замети, 1961, 20).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me