знемощілий

ЗНЕМОЩІ́ЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до знемощі́ти;

// У знач. прикм.

Мати переривалася від ридань, дивлячись на свою дитину, на бліде личко, на знемощіле.. тільце (Хотк., II, 1966, 192).

3НЕМОЩІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., рідко. Втратити міць, силу; знесилитися.

Старці з синіми носами.. одразу неначе, поменшали й знемощіли (Н.-Лев., IV, 1956, 290);

Мати вже знемощіла від хворіб [хвороб] та гризоти, потрібна була робітниця у хаті (Козл., Опов. І. Клена, 1950, 300).