1. Словник української мови в 11 томах

зненависть

ЗНЕНА́ВИСТЬ, і, ж. Почуття сильної ворожнечі, недоброзичливості, огиди; ненависть.

В оці [мачухи] було стільки лихої втіхи, зневаги та видимої зненависті, що Параскіца терпла вся (Коцюб., І, 1955, 268);

Альоша схопився на ноги і, не тямлячи себе з гніву, кусаючи губи з образи й зненависті, плюнув в обличчя Пувичці (Мик., II, 1957, 220);

Сотні тисяч синів України прославили героїчними подвигами свою прекрасну Батьківщину. Любов до Батьківщини і зненависть до ворога перемагали в них страх перед смертю (Панч, В дорозі, 1959, 251).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зненависть — знена́висть іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. зненависть — -і, ж. Почуття сильної ворожнечі, недоброзичливості, огиди; ненависть. Великий тлумачний словник сучасної мови