знеохочений
ЗНЕОХО́ЧЕНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до знеохо́тити.
По якімсь часі, знеохочений бідою, Камінський поїхав до Львова (Фр., XVI, 1955, 225).
2. у знач. прикм. Який знеохотився, втратив бажання, цікавість до чого-небудь.
Після таких спектаклів я верталася додому зовсім розбитою, втомленою, знеохоченою і вже не тямила, навіщо і кому принесла я жертву (Л. Укр., III, 1952, 704);
Я заперся в своїй кімнатці в готелю і лежав півтора дні в гарячці й голоді, ждучи смерті, безсильний і знеохочений до життя (Фр., І, 1955, 17);
// Який виражає небажання, байдужість, незацікавленість.
З утомленого, знеохоченого вигляду приятеля пізнав боярин Микола, що після оп’яніння старшого, зрілого мужа молодою шляхтянкою прийшло уже протверезіння (Оп., Іду.., 1958, 412).
Значення в інших словниках
- знеохочений — знеохо́чений дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
- знеохочений — Знеохо́чений. Дієприкм. від знеохотитися. Я вчора вернула з комерсу дуже знеохочена. Певно, причинилося до того і те, що я була вже цілу зиму розстроєна — а відтак, як на таку душу упаде щось грубше, воно зараз двічі відчувається (Коб., Листи, 30, 295). Українська літературна мова на Буковині
- знеохочений — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до знеохотити. 2》 у знач. прикм.Який знеохотився, втратив бажання, цікавість до чого-небудь. || Який виражає небажання, байдужість, незацікавленість. Великий тлумачний словник сучасної мови
- знеохочений — БАЙДУ́ЖИЙ (про людину — який не виявляє зацікавлення до навколишнього, не схильний до почуттів, пристрастей), БАЙДУ́ЖНИЙ рідше, ІНДЕФЕРЕ́НТНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
- знеохочений — Знеохо́чений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)