знеохочувати
ЗНЕОХО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗНЕОХО́ТИТИ, о́чу, о́тиш, док., перех., розм. Позбавляти кого-небудь якогось бажання, прагнення до чого-небудь.
Українські викладачі намагалися викладати незрозумілою церковною мовою, знеохочуючи своїх слухачів і до науки і до української культури (Фр., XVI, 1955, 144);
Поки що переписуюся з товаришками з семінарії. Бачу, що вони невтомні трудівниці в дусі любові і правди,— і виднокруг душі прояснюється. Негідне поступовання [поступування] тутешніх не знеохотить мене, з дороги своєї не зійду (У. Кравч., Вибр., 1958, 316).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- знеохочувати — знеохо́чувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- знеохочувати — Відохочувати, відбивати охоту <�смак>, сил. розчаровувати. Словник синонімів Караванського
- знеохочувати — -ую, -уєш, недок., знеохотити, -очу, -отиш, док., перех., розм. Позбавляти кого-небудь якогось бажання, прагнення до чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- знеохочувати — Знеохо́чувати, -чую, -чуєш; знеохо́тити, -хо́чу, -хо́тиш, -хо́тять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- знеохочувати — Знеохочувати, -чую, -єш сов. в. знеохо́тити, -хо́чу, -тиш, гл. Обезкураживать, обезкуражить, лишить охоты, желанія. Желех. Словник української мови Грінченка