знехотя
ЗНЕ́ХОТЯ, присл.
1. Без бажання, неохоче.
Вона лиш згадувала, як в останні часи всі тікали від неї, знехотя одповідали на привітання або й зовсім не одповідали (Коцюб., І, 1955, 272);
Прокіп відломив шмат житнього хліба, взяв цибулину, сів на дишло біля воза і почав знехотя їсти (Цюпа, На крилах.., 1961, 25);
Працював Роман Петрович знехотя, без інтересу (Коз., Сальвія, 1959, 83).
2. рідко. Мимоволі, невільно.
Знехотя опираєшся навкруги, ..чи не виглядають з-за кущів чиїсь очі (Н.-Лев., І, 1956, 53);
Хтось торкнувся її плеча, вона знехотя обернулась і побачила Юлю Жукову (Донч., V, 1957, 426).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- знехотя — зне́хотя прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- знехотя — пр., неохоче, без охоти, без бажання, знехочу; мимоволі, мимохіть. Словник синонімів Караванського
- знехотя — див. неохоче Словник синонімів Вусика
- знехотя — присл. 1》 Без бажання, неохоче. 2》 рідко. Мимоволі, невільно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- знехотя — МИМОВО́ЛІ (без певного наміру; всупереч власній волі), МИМОВІ́ЛЬНО, НЕВІ́ЛЬНО, МИМОХІ́ТЬ, ПОНЕВО́ЛІ розм., МИМОВІ́ЛЬ розм., НЕДОБРОХІ́ТЬ заст. Словник синонімів української мови
- знехотя — Зне́хотя, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)