1. Словник української мови в 11 томах

знехочу

ЗНЕ́ХОЧУ, прасл., діал. Неохоче.

Антосьо усміхнувся, та не тим дитячим, щирим усміхом, що від його аж іскри скачуть, а якось наче знехочу (Свидн., Люборацькі, 1955, 108);

— Що це у вас таке веселе? — питає ніби знехочу, а в самого очі так і стріляють (Вас., II, 1959, 94).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. знехочу — зне́хочу прислівник незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
  2. знехочу — див. неохоче Словник синонімів Вусика
  3. знехочу — присл., діал. Неохоче. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. знехочу — НЕОХО́ЧЕ (без бажання), НЕ́ХОТЯ розм., ЗНЕ́ХОТЯ розм., НЕХОТЯЧИ́ розм., НЕ́ХІТЬ розм., ВІДНЕ́ХОТЯ діал., ВІДНЕ́ХОЧУ діал., ЗНЕ́ХОЧУ діал. Військо збиралося тяжко, забарливо, неохоче (П. Загребельний); — А що — ми?... Словник синонімів української мови
  5. знехочу — Зне́хочу, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. знехочу — Зне́хотя, зне́хочу нар. Нехотя, противъ воли, неохотно. Давно! — знехотя промовив Сухобрус і замовк. Левиц. Пов. 42. Знехочу баба порося ззіла. посл. Словник української мови Грінченка