1. Словник української мови в 11 томах

знищуючий

ЗНИ́ЩУЮЧИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. теп. ч. до зни́щувати.

2. у знач. прикм., перен. Сповнений ненависті, презирства; нищівний.

Острожський скошує на Свиридовича знищуючий погляд, і той зникає у юрбі старшин (Тулуб, Людолови, II, 1957, 207).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. знищуючий — див. нищівний Словник синонімів Вусика
  2. знищуючий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до знищувати. 2》 у знач. прикм., перен. Сповнений ненависті, презирства; нищівний. Великий тлумачний словник сучасної мови