знудьгуватися

ЗНУДЬГУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм.

1. Стомитися, змучитися від нудьги.

На гірке життя уродився я, Не зазнав і раз щастя змолоду; Знудьгувалася вся душа моя Серед вічної стужі-холоду (Граб., І, 1959, 375);

— Здрастуй, Зоро! Чи ти пізнаєш мене? — удавано ніжно промовила вона до Зори.— Я так знудьгувалася без тебе! (Мокр., Острів.., 1961, 76).

2. без додатка і за ким — чим, рідше по кому — чому. Відчути тугу, скучити за ким-, чим-небудь.

Діти міцно обіймали батька за шию.— Знудьгувалися? — усміхнувся, ніжно пригортаючи дітей до себе (Бойч., Молодість, 1949, 3);

— Я знудьгувався за поезією, а ви відкрили для мене новий світ… (Збан., Сеспель, 1961, 75).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me