знімчений

ЗНІ́МЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до зні́мчити.

2. у знач. прикм. Який знімчився.

— Я вам, пошлю вчителя. Той привчить вас ліпше нашої мови, ніж я. Я…— при тих словах змішалася й урвала. Ніяк було їй перед знімченим українцем признаватися, що колись соромилася своєї мови (Коб., III, 1956, 369).