1. Словник української мови в 11 томах

зніяковіло

ЗНІЯКОВІ́ЛО. Присл. до зніякові́лий 2.

Хлопець, не зустрівши співчуття в громаді, примовк, притих, зніяковіло топтався осторонь… (Горд., II, 1959, 226);

Після засідання правління Дорош прийшов на квартиру, зібрав свої речі і, зніяковіло поморщившись, сказав здивованій Олені: — 3 вашим господарем ми в одній хаті не вживемося, так що піду я собі (Тют., Вир, 1964, 121).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зніяковіло — зніякові́ло прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. зніяковіло — Присл. до зніяковілий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови