1. Словник української мови в 11 томах

зніяковілість

ЗНІЯКОВІ́ЛІСТЬ, лості, ж. Стан за знач. зніякові́лий 2.

Говорячи неправду, дитина виявляє у виразі обличчя елементи збентеження і зніяковілості (Рад. психол. наука.., 1958, 307);

На обличчях [акторів] з’явилась винувата посмішка, зніяковілість (Моє життя в мист., 1955, 48).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зніяковілість — зніякові́лість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. зніяковілість — -лості, ж. Стан за знач. зніяковілий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зніяковілість — ЗБЕНТЕ́ЖЕННЯ (стан незручності і деякої розгубленості), БЕНТЕ́ЖЕННЯ, ЗНІЯКОВІ́ННЯ, ЗНІЯКОВІ́ЛІСТЬ, НІ́Я́КОВІСТЬ, ЗАМІША́ННЯ, СУМ'ЯТТЯ́ підсил., НЕСТЯ́МА підсил., КОНФУ́З розм., ЗМІША́ННЯ рідко; ШОК підсил. Словник синонімів української мови