зніяковіння
ЗНІЯКОВІ́ННЯ, я, с. Стан за знач. зні́якові́ти.
— Правда ж, чудесна річ [роман]? — сказала дружина.. —Умгу… Я теж,— муркнув Федір Якович і почервонів. Він збоку, одним оком, глянув — чи не помітила дружина його зніяковіння? (Донч., VI, 1957, 197);
Він подумав, що викладач насміхається з нього. Почуття це викликало в ньому ще більше зніяковіння (Тют., Вир, 1964, 55).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зніяковіння — зніякові́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- зніяковіння — -я, с. Стан за знач. зніяковіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зніяковіння — ЗБЕНТЕ́ЖЕННЯ (стан незручності і деякої розгубленості), БЕНТЕ́ЖЕННЯ, ЗНІЯКОВІ́ННЯ, ЗНІЯКОВІ́ЛІСТЬ, НІ́Я́КОВІСТЬ, ЗАМІША́ННЯ, СУМ'ЯТТЯ́ підсил., НЕСТЯ́МА підсил., КОНФУ́З розм., ЗМІША́ННЯ рідко; ШОК підсил. Словник синонімів української мови