зніяковіти
ЗНІЯКОВІ́ТИ, зні́якові́ю, зні́якові́єш, док. Відчути ніяковість, збентеження, сором; збентежитися, засоромитися.
Настя зовсім зніяковіла і, ховаючи очі, смикала косу (Тулуб, Людолови, І, 1957, 57);
Читач при живій зустрічі може зніяковіти, в листі ж він завжди сміливий, завжди щирий до краю (Смолич, Розм. з чит., 1953, 101);
Саме тієї хвилини ввійшов Ковальчук, і я помітив, що Андрієвський раптом осікся, зніяковів (Жур., Опов., 1956, 132);
// Виявити, виразити ніяковість, збентеження, засоромленість.
— Ви ще спите? — зніяковів був голос. — Пробачте, я не знав. Другий гудок уже прогув, я й подумав… (Шовк., Інженери, 1956, 8);
В молодиці спочатку зніяковіло, а потім позлішало обличчя (Стельмах, II, 1962, 102).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зніяковіти — зніякові́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- зніяковіти — [з(‘)н'ійаков'ітие] -в'ійу, -в'ійеиш і [з(‘)н'ійакоув'ітие] -в'ійу, -в'ійеиш Орфоепічний словник української мови
- зніяковіти — зніяковію, зніяковієш, док. Відчути ніяковість, збентеження, сором; збентежитися, засоромитися. || Виявити, виразити ніяковість, збентеження, засоромленість. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зніяковіти — ЗБЕНТЕ́ЖИТИСЯ (прийти в стан замішання, зніяковіння), ЗНІЯКОВІ́ТИ, ЗНІ́ТИТИСЯ, ЗАМІША́ТИСЯ, ЗАМ'Я́ТИСЯ, ЗАСОРО́МИТИСЯ, СКОНФУ́ЗИТИСЯ розм., СТУШУВА́ТИСЯ розм., ЗМІША́ТИСЯ рідко. — Недок. Словник синонімів української мови
- зніяковіти — Зні́яковіти, -вію, -вієш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)