зніяковіти
зні́якові́ти
зніяковію, зніяковієш, док.
Відчути ніяковість, збентеження, сором; збентежитися, засоромитися.
|| Виявити, виразити ніяковість, збентеження, засоромленість.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зніяковіти — зніякові́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- зніяковіти — [з(‘)н'ійаков'ітие] -в'ійу, -в'ійеиш і [з(‘)н'ійакоув'ітие] -в'ійу, -в'ійеиш Орфоепічний словник української мови
- зніяковіти — ЗБЕНТЕ́ЖИТИСЯ (прийти в стан замішання, зніяковіння), ЗНІЯКОВІ́ТИ, ЗНІ́ТИТИСЯ, ЗАМІША́ТИСЯ, ЗАМ'Я́ТИСЯ, ЗАСОРО́МИТИСЯ, СКОНФУ́ЗИТИСЯ розм., СТУШУВА́ТИСЯ розм., ЗМІША́ТИСЯ рідко. — Недок. Словник синонімів української мови
- зніяковіти — Зні́яковіти, -вію, -вієш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- зніяковіти — ЗНІЯКОВІ́ТИ, зні́якові́ю, зні́якові́єш, док. Відчути ніяковість, збентеження, сором; збентежитися, засоромитися. Настя зовсім зніяковіла і, ховаючи очі, смикала косу (Тулуб, Людолови, І, 1957, 57); Читач при живій зустрічі може зніяковіти... Словник української мови в 11 томах