зовиця

ЗОВИ́ЦЯ, і, ж. Чоловікова сестра.

Оддай мене, моя мати, до білої хати, Де свекорко, як батенько, свекруха, як мати, Де зовиці, як сестриці (Чуб., V, 1874, 171);

Братова не хотіла тримати в дівках зовицю, і Оксана це відчувала на кожному кроці, в кожному русі, в кожному її вчинкові (Іщук, Вербівчани, 1961, 34).