зов
ЗОВ, у, ч., поет. Те саме, що за́клик.
По першому зову Ішли комсомольці з райкому на фронт (Воронько, Райком.., 1949, 5);
*Образно. На сонця зов збудилася земля (У. Кравч., Вибр., 1958, 288).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зов — зов іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- зов — Клич, поклик, заклик, запросини, див. зазив, апель Словник чужослів Павло Штепа
- зов — ЗА́КЛИК (прохання, запрошення чи вимога прийти, з'явитися куди-небудь), ПО́КЛИК, ВИ́КЛИК, КЛИЧ уроч., КЛИК поет., ЗОВ поет. Яків Претвич з Гаврон, трембовецький староста, прибув перший на заклик свого давнього друга Острозького (І. Словник синонімів української мови