зов

Значення в інших словниках

1. зов — зов іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. зов — ЗА́КЛИК (прохання, запрошення чи вимога прийти, з'явитися куди-небудь), ПО́КЛИК, ВИ́КЛИК, КЛИЧ уроч., КЛИК поет., ЗОВ поет. Яків Претвич з Гаврон, трембовецький староста, прибув перший на заклик свого давнього друга Острозького (І. Словник синонімів української мови
3. зов — ЗОВ, у, ч., поет. Те саме, що за́клик. По першому зову Ішли комсомольці з райкому на фронт (Воронько, Райком.., 1949, 5); *Образно. На сонця зов збудилася земля (У. Кравч., Вибр., 1958, 288). Словник української мови в 11 томах