зов
ЗА́КЛИК (прохання, запрошення чи вимога прийти, з'явитися куди-небудь), ПО́КЛИК, ВИ́КЛИК, КЛИЧ уроч., КЛИК поет., ЗОВ поет. Яків Претвич з Гаврон, трембовецький староста, прибув перший на заклик свого давнього друга Острозького (І. Ле); Зайти до кухні без поклику Хани не смів ані Куна, ані Лейбуньо, доки вона була в кухні (І. Франко); — Ходіть-но сюди, — махнув косарям. На клич Семена збіглись люди (І. Цюпа); Троянство, знаєш, все голодне Сіпнуло ристю на той клик (І. Котляревський).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зов — зов іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- зов — Клич, поклик, заклик, запросини, див. зазив, апель Словник чужослів Павло Штепа
- зов — ЗОВ, у, ч., поет. Те саме, що за́клик. По першому зову Ішли комсомольці з райкому на фронт (Воронько, Райком.., 1949, 5); *Образно. На сонця зов збудилася земля (У. Кравч., Вибр., 1958, 288). Словник української мови в 11 томах