зозуленька
ЗОЗУ́ЛЕНЬКА, и, ж.
1. Пестл. до зозу́ля.
І вдень, і ввечері там соловей співав, і пташки пурхали, зозуленька кувала (Гл., Вибр., 1951, 125);
*У порівн. В Путивлі граді вранці-рано Співає, плаче Ярославна, Як та зозуленька кує, Словами жалю додає (Шевч., II, 1963, 387).
2. нар.-поет. Пестливе звертання до дівчини, жінки.
— Ні, бабусенько, ні, зозуленько, він прийде, не забариться… (Вовчок, І, 1955, 155).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зозуленька — зозу́ленька іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- зозуленька — -и, ж. 1》 Пестл. до зозуля. 2》 нар.-поет. Пестливе звертання до дівчини, жінки. Великий тлумачний словник сучасної мови