1. Словник української мови в 11 томах

зозла

ЗО́ЗЛА, присл., розм. Розізлившись, зле, сердито.

Калашник махнув рукою й зозла, мов вони були всьому виною, дуже хряпнув дверима й, розлютований, пішов до хати (Епік, Тв., 1958, 398);

*Образно. Грім затремтів, спалахнув і, турнувши у зарість веселку, Зозла у голову дубові стрілами навхрест ударив (Вирган, Квіт. береги, 1950, 88).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зозла — зо́зла прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. зозла — присл., розм. Розізлившись, зле, сердито. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зозла — Зо́зла, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. зозла — Зозла нар. Сердито, зло. На слуги свої, на турки, на яничари зозла гукає. Чуб. V. 933. Словник української мови Грінченка