1. Словник української мови в 11 томах

зола

ЗОЛА́, и́, ж.

1. Незгорілі мінеральні рештки у вигляді пилу, що лишаються після спалювання якої-небудь речовини.

Під золою і жару не знати (Укр.. присл.., 1955, 152);

Чимале дворище.. курілось. Замість хати на кучугурі золи та вугілля чорною марою стояло печище (Мирний, III, 1954, 342);

// Елементи мінералів у складі рослин.

Бобові порівняно із злаковими культурами відзначаються високим вмістом золи і кальцію (Хлібороб Укр., 7, 1968, 27).

2. Деревний попіл, що використовується для зоління білизни.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зола — зола́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. зола — див. вітер; нав'язливий; попіл Словник синонімів Вусика
  3. зола — Зола — ash — Asche — пилоподібний або шлакоподібний залишок, що утворюється з мінеральної частини палива, коли воно повністю згоряє. Гірничий енциклопедичний словник
  4. зола — -и, ж. 1》 Незгорілі мінеральні рештки у вигляді пилу, що лишаються після спалювання якої-небудь речовини. || Елементи мінералів у складі рослин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. зола — Попіл, присок, приск Словник чужослів Павло Штепа
  6. зола — ПО́ПІЛ (легка пилоподібна, перев. сіра маса, що залишається після згоряння чого-небудь), ЗОЛА́, СПУЗ (СПУ́ЗА) діал.; ПРИ́СОК (ПРИСК рідше) (гарячий попіл з жаром); ПРАХ (від спаленого тіла людини). Словник синонімів української мови
  7. зола — Зола, -ли́ ж. 1) Зола. Лучче їсти хліб з золою, та не жити з чужиною. Ном. № 14198. 2) Щелочь. 3) Сырой холодный вѣтеръ осенью или весной. Вітер з золою. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка