золотий

ЗОЛОТИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до зо́лото 1.

Золотий зливок;

// Який має в собі золото як складову частину.

Спочатку західне узбережжя Африки належало Португалії, яка вивозила звідси жмені золотого піску та туго зв’язаних чорних рабів (Дмит., Там, де сяє.., 1957, 38);

// Зробл. із золота або покритий, оздоблений золотом чи позолотою.

Велів [цар] собі віз золотий зробити, Камінням дорогим його приоздобити (Фр., XIII, 1954, 382);

Велика картина в золотій рамі гойдалася на шнурку (Гончар, III, 1959, 146);

Якщо добре очищену свинцеву пластинку міцно притиснути до золотої, то через деякий час пластинки спаяються (Фізика, II, 1957, 17);

// Пов’язаний із видобуванням золота.

Золоті копальні; Золота промисловість.

2. у знач. ім. золоти́й, то́го, ч., заст. Золота монета; червінець.

— Поклади бідній циганці на руку золотого, я тобі ще більше правди скажу (Н.-Лев., III, 1956, 79);

Дівчина могла вийти заміж і за кордон, у волоську.. чи іншу землю. Тоді треба було платити найбільше: три золоті і шість грошів. Це звалося платити «розпуст» (Мас., Під небом.., 1961, 113).

∆ Золоти́й запа́с (фонд) — золото у зливках і монетах, що належить державі.

Спираючись на золотий запас, наша держава успішно розвиває зовнішню торгівлю, поширює внутрішній товарообіг (Наука.., З, 1961, 9);

Золоти́й станда́рт — форма організації грошового обігу капіталістичних країн, при якій існував розмін банкнотів на золото у вигляді монет чи зливків або лише на іноземну валюту.

3. Витканий, шитий шовковими нитками з тонкою позолотою.

Везе Марко.. наймичці на очіпок Парчі золотої І червону добру хустку 3 білою габою (Шевч., І, 1951, 322);

Плахта на їй шовкова, хустка з золотими квітами, з золотою габою (Вовчок, І, 1955, 182);

Бути матроським комісаром — не досить носити золоті нашивки на рукавах і зірочки на погонах (Логв., Давні рани, 1961, 6).

4. Який своїм кольором нагадує золото; блискучо-жовтий, оранжевий.

На заході, під безхмарим небом, стояло здорове золоте сонце (Коцюб., І, 1955, 57);

Ниво моя, ниво, Ниво золота! Стигнеш ти на сонці, Налила жита… (Граб., І, 1959, 292);

Вона тримала капелюх у руках, і її золоте волосся куйовдив вітер (Ю. Янов., II, 1958, 52).

Золота́ о́сінь — осіння пора, коли листя жовтіє, набуваючи особливо яскравого забарвлення.

Золота осінь. В ясному чутливому небі білосніжними айстрами пропливають хмари (Стельмах, На.. землі, 1949, 552);

Золота́ ри́бка — китайський карась з яскраво-жовтим забарвленням.

В акваріумі рибка золота Конала, й промінець блукав по стелі (Перв., І, 1958, 327).

5. перен. Дуже цінний, вартий поваги (про людину, її характер і т. ін.).

[Марта:] Де ж воно видано, щоб зятя дорогого такого та золотого од порога садовили? (Вас., III, 1960, 102);

— Йому б за собою дивитись, а він про те й слухати не хоче. Полежить день-другий та й знову за справи. Золота він людина, наш комісар (Збан., Сеспель, 1961, 107).

◊ Золота́ голова́ — про здібну, обдаровану людину.

— Брянський.. Золота голова! Коли кінчимо війну, я його обов’язково направлю в Академію. Його місце — там (Гончар, III, 1959, 22);

Золоті́ ру́ки; Золота́ рука́ у кого — хтось має велику здібність, майстерність, умілість; кмітливий у ремеслах.

Поки Пріська лежала та спочивала, Христя поралась коло страви… Швидка ця Христя, золоті в неї руки! (Мирний, III, 1954, 11);

— У ремісника — золота рука,— говорили в селі про Діброву (Козл., Весн. шум, 1952, 30);

Золоте́ се́рце — про людину з добрим, лагідним характером.

[Кіндрат Антонович:] Треба буде з Олесею мнягше [м’якше]… Серце у неї золоте, правдиве… (Кроп., II, 1958, 337);

Золоте́ сло́во; Золоті́ слова́ — про що-небудь розумне, вчасно, доречно сказане.

Золоте тоді промовив слово Святослав крізь сльози жалібні: — Ой, мої сини, мої братове, Всеволоде й Ігорю буйні! Половецьку землю ви зарано турбувать мечами почали (Забіла, У.. світ, 1960, 170).

6. перен. Який дає людям радість, щастя; прекрасний, щасливий.

Була пора золотая, Весела година, Жила вона [дівчинонька] без лишенька, Як мала дитина (Гл., Вибр., 1957, 265);

В самоті, гризоті Давні сни золоті Розійшлись, розплились, Наче дим по лугах (Фр., XIII, 1954, 82);

Серце ваше звеселяє Радянська дійсність золота! (Рильський, III, 1961, 93);

Вже пройшли революції роки. Я в минуле з любов’ю дивлюсь. О моя Білорусь синьоока, о моя золота Білорусь! (Сос., І, 1957, 152);

Золоте дитинство.

7. перен. Дорогий, любий (у пестл. звертанні до кого-небудь).

— Бідна Ромцю, дитино моя золота! Чим я тобі відплачуся за твою щирість, за твою невсипущу працю? (Фр., III, 1950, 100);

Де б не були ви, у якій окрузі, Де б ви солдатські не пройшли путі, Вас люди звуть: — Хороші наші друзі, Синочки рідні наші золоті! (Гірник, Друзі.., 1953, 18).

◊ Ве́рби золоті́ росту́ть див. верба́;

Золоте́ весі́лля — день п’ятдесятиріччя подружнього життя.

Великим сімейним торжеством стали останнім часом срібні та золоті весілля, якими відзначають двадцятип’ятиліття чи п’ятдесятиліття подружнього життя (Нар. тв. та етн., 3, 1962, 38);

Золоте́ відно́шення — таке співвідношення частин чого-небудь, коли менша частина відноситься до більшої так, як ціле до більшого;

Золоти́й вік чого — час найбільшого розквіту науки і мистецтва в історії певного народу.

Золотим віком у розвитку вітчизняної літератури, музики, живопису, скульптури Горький назвав XIX сторіччя (Ком. Укр., 12, 1963, 43);

Золоті́ го́ри обіця́ти див. гора́;

Золоте́ дно див. дно;

Золоти́й дощ див. дощ;

Золота́ мо́лодь — презирлива назва байдикуючої молоді з дворянсько-буржуазних верств суспільства.

Мені не містилося в голові, щоб той Солонина, якого я досі звик бачити в товаристві провінціальної «золотої молоді», пишного своєю бездоганно модною одежею, коректністю та аристократичними звичками, цей урядовець з блискучою пришлістю та впливовими родинними зв’язками — опинивсь раптом на селі в ролі сільського крамаря!.. (Коцюб., І, 1955, 253);

Золоте́ руно́ див. руно́;

Золота́ середи́на — найвигідніший спосіб дії, поведінки, коли уникають ризикування, не впадають у крайність;

Золота́ сторі́нка — про найкращий, найвизначніший етап у розвитку кого-, чого-небудь.

XXIII з’їзд КПРС, який закінчив 8 квітня [1966 р.] свою роботу, золотою сторінкою ввійде в історію не тільки нашої країни, а й усього людства (Літ. Укр., 12.V 1966, 1);

Золоти́й фонд: а) див. золоти́й;

б) про кого-, що-небудь особливо цінне.

Золотим фондом кадрів будівельників є молодь, комсомольці (Ком. Укр., 5, 1963, 59);

Твори В. І. Леніна становлять золотий фонд політичної літератури, на якій виховувались і виховуються трудящі не тільки нашої країни, а й усього світу (Укр. іст. ж., 2, 1960, 80).