1. Словник української мови в 11 томах

золотошукач

ЗОЛОТОШУКА́Ч, а́, ч., гірн. Людина, яка займається пошуками та добуванням золота (у 1 знач.); старатель.

Перед нами відірване від світу старовірське село Улунча. На паперті вбогої церковки кілька десятків мисливців, звіроводів і тайгових золотошукачів слухають проповідь старця (Довж., І, 1958, 106).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. золотошукач — золотошука́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. золотошукач — -а, ч., гірн. Людина, яка здійснює пошуки та добування золота (у 1 знач.); старатель. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. золотошукач — Золотошука́ч, -ча́, -че́ві, -че́м; -качі́, -чі́в, -ча́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)