зольник
ЗО́ЛЬНИК, а, ч., арх. Особливий тип археологічних пам’яток у вигляді курганоподібних насипів.
На деяких городищах є зольні горби, так звані зольники, які містять у собі культурні залишки і кістки тварин (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 180).
ЗОЛЬНИ́К, а́, ч., техн. Нижня частина топки, що міститься під колосниковою решіткою; піддувало.
У топці парового котла не все паливо цілком згоряє, а частина провалюється в зольник і частина палива виходить у димар (Фізика, II, 1957, 78).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зольник — зо́льник іменник чоловічого роду курган арх. зольни́к іменник чоловічого роду нижня частина топки Орфографічний словник української мови
- зольник — I з`ольник-а, ч., арх. Особливий тип археологічних пам'яток у вигляді курганоподібних насипів. II зольн`ик-а, ч., тех. Нижня частина топки, що міститься під колосниковою решіткою; піддувало. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зольник — Попільня, попільниця Словник чужослів Павло Штепа
- зольник — ПІДДУВА́ЛО (нижня частина топки, через яку проходить повітря), ЗОЛЬНИ́К техн. В печі тріснуло поліно, викинувши з піддувала снопик іскор (О. Ільченко). Словник синонімів української мови