зораний

ЗО́РАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зора́ти.

Куксиха вийшла на свою толоку, щоб огледіти землю, зорану на жито (Барв., Опов.., 1902, 332);

Зораний з осені грунт краще використовує осінні опади і талі води весною (Колг. Укр., 9, 1961, 30);

Василь Карпович побачив безмежну рівнину, зорану воронками. Тут пройшла війна (Донч., Секрет, 1947, 62);

Лише зоране зморшками чоло і вдумливі очі говорять про те, що пристрасті не чужі цій людині (Галан, І, 1960, 463);

// У знач. прикм.

Навкруги чорніло зоране поле, а згори, від повного місяця, лилось блакитне холодне сяйво (Коцюб., І, 1955, 104);

Та вогонь розмову обрива, Зорана двигтить передова (Рудь, Дон. зорі, 1958, 43);

//зо́рано, безос. присудк. сл.

Де поле зорано,— меди пшениць пливуть (Рильський, III, 1961, 309).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зораний — зо́раний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. зораний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до зорати. || зорано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зораний — Зо́раний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)