зоставлений

ЗОСТА́ВЛЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до зоста́вити.

Яким майнув у кімнату і довгенько не виходив до гостей. Зоставлене йому місце за столом дожидало його (Н.-Лев., І, 1956, 190);

У городі гурки [огірки], на насіння зоставлені, жовтіють (Вовчок, І, 1955, 216);

Сівши в кінці стола під портретом командора, проти чільного місця, зоставленого порожнім, подає [Анна] знак слугам, щоб частували гостей (Л. Укр., III, 1952, 403);

// зоста́влено, безос. присудк. сл.

Попід глинищем, серед колючих хащів та червонястого бур’яну, що росте на солонці, розчищено невеличку нивку, але скілька кривих дерев з червоною корою зоставлено зрідка по ній (Л. Укр., III, 1952, 124).