зостановлювати
ЗОСТАНО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗОСТАНОВИ́ТИ, новлю́, но́виш; мн. зостано́влять, док., перех., розм.
1. Припиняти чий-небудь рух; зупиняти.
Коней зостановили біля ниви (Мирний, IV, 1955, 243).
2. Примушувати залишатися де-небудь; не відпускати.
Настя візьме до себе погодувати Галю та й цілий день продержить і ночувати зостановить (Мирний, IV, 1955, 70).
3. Не радити щось робити, утримувати від чого-небудь.
Проценко мав був щось сказати. Довбня рукою зостановив його (Мирний, III, 1954, 248).
4. Затримувати, зосереджувати на кому-, чому-небудь (погляд, очі, увагу і т. ін.).
Христя не знає, куди свої очі напрямити, на чому їх зостановити (Мирний, III, 1954, 318).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зостановлювати — зостано́влювати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- зостановлювати — -юю, -юєш, недок., зостановити, -новлю, -новиш; мн. зостановлять, док., перех., розм. 1》 Припиняти чий-небудь рух; зупиняти. 2》 Примушувати залишатися де-небудь; не відпускати. 3》 Не радити щось робити, утримувати від чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зостановлювати — ЗАЛИША́ТИ (не відпускати когось з певного місця, пропонувати чи примушувати затриматись), ЛИША́ТИ, ОСТАВЛЯ́ТИ (ЗОСТАВЛЯ́ТИ) рідко, ЗОСТАНО́ВЛЮВАТИ рідко. — Док.: залиши́ти, лиши́ти, оста́вити (зоста́вити), зостанови́ти. Словник синонімів української мови