1. Словник української мови в 11 томах

зрадець

ЗРА́ДЕЦЬ, дця, ч., діал. Зрадник.

Султанові зрадці сей лист донесли (Фр., XI, 1952, 350).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зрадець — зра́дець іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
  2. зрадець — див. зрадник Словник синонімів Вусика
  3. зрадець — -дця, ч., діал. Зрадник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зрадець — ЗРА́ДНИК (той, хто зраджує), ЗРА́ДЕЦЬ діал., ЗРАДЛИ́ВЕЦЬ рідко, ЗРА́ДЦЯ рідко; ЗАПРО́ДАНЕЦЬ, ПЕРЕПРО́ДАНЕЦЬ рідше, ІУ́ДА (Ю́ДА) зневажл., ХРИСТОПРОДА́ВЕЦЬ заст. лайл., ПРОДА́ЖНА ШКУ́РА лайл. (з корисливою метою). Словник синонімів української мови