1. Словник української мови в 11 томах

зраділий

ЗРАДІ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до зраді́ти.

Соломія вивела з юрми зраділого такою ласкою Івана (Коцюб., І, 1955, 378).

2. у знач. прикм. Який зрадів, відчув радість; радісний, веселий.

Настала весна — довгожданна, тепла й пахуча і покликала зраділих хліборобів у степ (Цюпа, Три явори, 1958, 29);

*Образно. Берізка біла березневі бачить сни й прокидається зраділа, що діждалася весни (Забіла, У.. світ, 1960, 78);

// Який виражає радість, веселощі.

На зоряному тлі побачив Давид її, Зіньчине, змучене й зраділе обличчя (Головко, II, 1957, 180).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зраділий — зраді́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. зраділий — Врадуваний; ЖМ. радісний, веселий. Словник синонімів Караванського
  3. зраділий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до зрадіти. 2》 у знач. прикм. Який зрадів, відчув радість; радісний, веселий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зраділий — РА́ДІСНИЙ (який відчуває радість; який виражає радість; сповнений радості, задоволення); ЗРАДІ́ЛИЙ (який відчув радість); УТІ́ШНИЙ (ВТІ́ШНИЙ) (який приносить утіху, радість; який виражає радість, задоволення)... Словник синонімів української мови
  5. зраділий — Зраділий, -а, -е Обрадовавшійся. Боже, гарно!... токоче її зраділе серце. Мир. Пов. II. 84. Словник української мови Грінченка