зранений
ЗРА́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зра́нити.
Вовкун оглянув зранену литку (Фр., III, 1950, 27);
Зранені на гострому камінні ноги нестерпно боліли (Донч., IV, 1957, 32);
Я була надто сильно зворушена й зранена заявленням і тайною Василя (Коб., II, 1956, 315);
*Образно. Німці не сподівались, що зранена, пошматована земля оживе знову і буде боротися (Цюпа, Назустріч.., 1958, 231);
// безос. присудк. сл.
— Тебе зранено, синку, чи не з ляхами бився? (Коцюб., І, 1955, 365).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me