1. Словник української мови в 11 томах

зрання

ЗРА́ННЯ, присл. Те саме, що зра́нку.

Привіз в місто мужик сіно, Продав його зрання, Купив собі добру миску Драглів на снідання (Рудан., Тв., 1956, 114);

Північ синя й невблаганна, як осіннє небо зрання, як прозорі тихі води лісових німих озер (Забіла, Поезії, 1963, 79);

Орав же я зрання до полудня, доки не прийшла до серденька туга (Чуб., V, 1874, 157);

Велелюдний ярмарок шумів біля них зрання й до вечора (Гончар, Таврія, 1952, 107).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зрання — зра́ння прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. зрання — див. рано Словник синонімів Вусика
  3. зрання — присл. Те саме, що зранку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зрання — ВРА́НЦІ (УРА́НЦІ) (у ранковий час), ЗРА́НКУ, РА́НКОМ, РА́НО, ЗРА́ННЯ, ЗАРА́ННЯ, СПОЗАРА́НА, СПОЗАРА́НКУ, СПОЗАРА́ННЯ, ЗАРА́НІ розм., ПОРАНЕ́НЬКУ розм., ЗАРА́ННЄ заст., ЗАРА́НА діал., ПОРА́НО діал., ПОРА́НУ діал. (досить рано). Словник синонімів української мови
  5. зрання — Зра́ння, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. зрання — Зранку, зрання нар. = зрана. Приходили люди зранку. Рудч. Ск. II. 168. Орав же я зрання до полудня, доки не прийшла на серденьку туга. Чуб. V. 157. Словник української мови Грінченка