1. Словник української мови в 11 томах

зрахувати

ЗРАХУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., діал. Порахувати.

Сей шлях важкий — чи до добра прямує? Спитайте тих, що мучаться в тім мурі! Зрахуйте сльози, що день в день тут ллються! (Фр., X, 1954, 148);

Землі припадає гектарів по десять на хату, а раніш і по дві десятини — коли зрахувати — не мали (Ю. Янов., V, 1959, 159).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зрахувати — зрахува́ти дієслово доконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. зрахувати — -ую, -уєш, док., перех., діал. Порахувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зрахувати — РАХУВА́ТИ (називати числа в послідовному порядку; визначати кількість, суму), ЛІЧИ́ТИ, ВИЛІ́ЧУВАТИ, ЗЛІ́ЧУВАТИ розм., ЧИ́СЛИТИ розм.; ПЕРЕРАХО́ВУВАТИ (встановлювати кількість когось, чогось). — Док.: порахува́ти, зрахува́ти діал. Словник синонімів української мови
  4. зрахувати — Зрахува́ти, -ху́ю, -єш гл. 1) Сосчитать. Наїхали купці з Варшави, того коника сторгували, ще за його гроші врахували. Чуб. V. 782. 2) Разсчитать, сообразить. Зміркували, зрахували, що з козака буде. К. Досв. 163. Твоє враховане премудре слово. К. ЦН. 205. Словник української мови Грінченка