зривниця
ЗРИ́ВНИЦЯ, і, ж., розм. Жін. до зри́вник.
— І бригадир за нас. А Пугач в одне: сіяти! Ще й зривницями називав. Йому, бачте, зведення закругляти треба (Жур., Опов., 1956, 86).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зривниця — зри́вниця іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови