зроджувати
ЗРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗРОДИ́ТИ, зроджу́, зро́диш, док.
1. тільки док., перех. Те саме, що народи́ти.
Зродила я дівчатко, Наталочкою звали (Барв., Опов.., 1902, 97);
Це найвища честь для матері. Це ж вона зродила такого спритного, дотепного Саїда (Ле, Міжгір’я, 1953, 94);
— Як же б то міг, Антіною, я з дому прогнать проти волі Ту, що зродила мене й згодувала? (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 46).
2. перех., перен. Бути причиною появи чого-небудь; створювати щось.
Народна душа могла зродити сі співи, прості, нештучні і щирі, хоч не позбавлені й майстерності в вислові (Л. Укр., IV, 1954, 274);
// Виклика́ти в кого-небудь якесь почуття.
Чим далі він біг, тим більший острах зроджувала гнітюча тиша за його плечима (Панч, І, 1956, 93);
Твори Фур’є.. зродили в мені знов симпатії до соціалізму (Коцюб., III, 1956, 287).
3. тільки док., перех. і неперех., розм. Дати плоди, врожай; уродити.
Ой в полю черешенька та рясно зродила (Чуб., V, 1874, 155);
А попова нива, нива сім літ не родила, Як вивезли фіру сміття — пшеницю зродила (Україна.., І, 1960, 350).
Значення в інших словниках
- зроджувати — зро́джувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- зроджувати — -ую, -уєш, недок., зродити, зроджу, зродиш, док. 1》 тільки док., перех. Те саме, що народити. 2》 перех., перен. Бути причиною появи чого-небудь; створювати щось. || Викликати в кого-небудь якесь почуття. 3》 тільки док., перех. і неперех., розм. Дати плоди, врожай; уродити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зроджувати — ВИКЛИКА́ТИ (сприяти виникненню, появі в когось певного почуття, настрою, стану), ЗБУ́ДЖУВАТИ, ПРОБУ́ДЖУВАТИ, БУДИ́ТИ, ПОРО́ДЖУВАТИ, НАВІВА́ТИ, НАВІ́ЮВАТИ, НАВО́ДИТИ, ПІДІЙМА́ТИ (ПІДНІМА́ТИ), РОДИ́ТИ, ЗРО́ДЖУВАТИ, НАРО́ДЖУВАТИ, ВСЕЛЯ́ТИ, ЗАПА́ЛЮВАТИ... Словник синонімів української мови