зрощувати

ЗРО́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗРОСТИ́ТИ, зрощу́, зрости́ш, док., перех.

1. Доглядаючи, забезпечувати ріст, розвиток кого-, чого-небудь; вирощувати.

Ми полювали, а вони зрощували пшеницю й маїс (Кулик, Записки консула, 1958, 7);

Садочок собі зростив; в тому садкові понасаджував агрусу та порічок на грядках (Вовчок, VI, 1956, 223);

— П’ятнадцятеро душ дітей народити й зростити за старого часу — це ознака великої мужності й краси душі (Ю. Япов., II, 1954, 119);

// Будучи придатною, доброю основою, сприяти ростові, розвиткові чого-небудь.

О дубе, дубе, хто тобі дав сили Устояти проти вітрів і злив? Мабуть, земля, яка тебе зростила, Мабуть, народ, який тебе садив (Забашта, Квіт.., 1960, 33);

// перен. Докладаючи багато сил, енергії, створювати що-небудь.

Чому в мої двадцять сім років вони [підводники] поміж себе величають мене комісаром, як величали тих, хто випестував, зростив і уславив наш революційний флот? (Логв., Давні рани, 1961, 6);

// перен. Дбайливо виховувати, прищеплюючи певні навики, погляди і т. ін.

Любіть свою і братні мови, До праці зрощуйте любов (Рильський, Урожай, 1950, 45);

І любить вся Країна Рад своїх синів-героїв, яких зростив радянський лад і мужністю озброїв (Забіла, Промені, 1951, 40).

2 спец. Зв’язуючи, зварюючи і т. ін. кінці або краї чого-небудь, з’єднувати.

Слюсар він був хороший — металеві троси, наприклад, зрощував, сплітав краще за всіх (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 90);

// Приживляти відокремлену тканину організму.