1. Словник української мови в 11 томах

зруйнування

ЗРУЙНУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. зруйнува́ти і зруйнува́тися.

[Зінько (сам):] Розгардіяш пішов у нашій сім’ї! Куди не скинь оком, все пішло.. на зруйнування (Кроп., II, 1958, 217);

Нечуваний по темпу, незрівнянний по героїзму кількадобовий марш бронетанкових частин Рибалка, Лелюшенка, Кравченка досяг своєї мети: Прагу було врятовано від зруйнування, а мешканців її — від загибелі (Гончар, III, 1959, 445).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зруйнування — зруйнува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. зруйнування — -я, с. Дія за знач. зруйнувати і зруйнуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зруйнування — Зруйнува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. зруйнування — Зруйнува́ння, -ня с. Разореніе, разрушеніе. Стор. II. 137. Словник української мови Грінченка