зруйнувати

ЗРУЙНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.

1. Перетворити на руїни, розбити, розламати.

[Папас:] Мамо!.. Маруся не вмерла. Ми зараз виступаємо в степ, доженемо татар, вернемо бранців, зруйнуємо татарські городи, заберемо бранок з татарських базарів (Н.-Лев., II, 1956, 442);

— Біда.. Вода заливає млин. Зруйнує, не дай боже, кригою, де будете молоти зерно? (Шиян, Баланда, 1957, 62);

— Сьогодні панські посіпаки зруйнували Морозенкову хату (Стельмах, І, 1962, 420);

// Порушити цілісність чого-небудь; пошкодити.

Уражені картопляні бульби можна пізнати по чорно-сірих плямах, в яких шкірка легко відстає, бо нематода зруйнувала сполучну тканину між шкіркою і тканиною самої бульби (Шкідн. поля.., 1949, 10);

// перен. Довести до повного розорення, розвалу.

[Романюк:] Сьогодні оголошу,— кожного, хто до першого обробить гектар пропашних, преміюю поросям. [Ковшик:] Не заносся, Іване. Ферму зруйнуєш, і врожаю не буде (Корн., II, 1955, 240).

2. перен. Порушити, розладнати або знищити що-небудь.

Каторжна негода зруйнувала усі мої плани (Коцюб., III, 1956, 127);

У пролетарів немає нічого свого, що треба було б їм оберігати, вони повинні зруйнувати все, що досі оберігало і забезпечувало приватну власність (Комун. маніф., 1947, 25);

[Руфін:] Поки новий Єрусалим настане, то Рим піде в старці, бо ваша віра зруйнує працьовитість (Л. Укр., II, 1951, 350);

Ного солодкі і тривожні видіння зруйнував Круп’як (Стельмах, II, 1962, 184).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

зруйнувати

Значення в інших словниках