зряджати
ЗРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗРЯДИ́ТИ, зряджу́, зря́диш, док., перех., діал.
1. Вбирати, чепурити.
Що в суботу кісоньку чесала, а в неділю головку зряджала (Сл. Гр.);
// Обряджати (покійника).
Три баби прийшло, одхаяли мене, його й зрядили.. Положили його на покуті, на лаві… (Барв., Опов.., 1902, 100).
2. Споряджати, збирати (в дорогу і т. ін.).
О, як забути ту хвилину, Як мати бідная моя Мене зряджала на чужину!.. Ще ледве жевріла зоря… (Черн., Поезії, 1959, 194);
У Тризубенка в хаті метушня — збори в дорогу.. Занадто вже зряджає його жінка — білизну в валізку вкладає (Головко, І, 1957, 328);
// Відряджати, посилати куди-небудь.
Обіцяли на Москву зрядити [Саву] — тепер ізнехтували, забули (Горд., Дівчина.., 1954, 147).
3. Наймати, домовляти.
Марія врядила досвідченого старика Арсентія, щоб за кіньми приглянув (Горд., Сильніше смерті, 1946, 12).
Значення в інших словниках
- зряджати — зряджа́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- зряджати — -аю, -аєш, недок., зрядити, зряджу, зрядиш, док., перех., діал. 1》 Вбирати, чепурити. 2》 Споряджати, збирати (в дорогу і т. ін.). || Відряджати куди-небудь. 3》 Наймати, домовляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зряджати — ЗБИРА́ТИ (готувати когось для відправлення куди-небудь, забезпечуючи всім необхідним, готувати щось у дорогу), СПОРЯДЖА́ТИ, ЕКІПІРУВА́ТИ, ЛА́ГОДИТИ, ЛАДНА́ТИ, ЛАШТУВА́ТИ, ОПОРЯДЖА́ТИ, РИХТУВА́ТИ (РИШТУВА́ТИ) розм., ЗНАРЯДЖА́ТИ діал., ЗРЯДЖА́ТИ діал. Словник синонімів української мови