зрушуватися

ЗРУ́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗРУ́ШИТИСЯ, шуся, шишся, док. Починати рухатися, переміщатися.

І в ту ж мить бахнув постріл, а натовп з криком і з зойками зрушився й шарахнувся геть (Головко, II, 1957, 344);

Вдарившись буферами, шарпнувся, зрушився з місця ешелон (Гончар, II, 1959, 172);

// Втрачати попереднє положення.

Землетрус! Я зрозумів одразу. Я стояв і дивився, стерплий увесь, як зрушились стіни, немов живі, як вони загойдались над головою (Коцюб., II, 1955, 404);

// перен. Починати діяти.

Сидів він [король] у Львові, полював, молився, грав у карти, збирав посполите рушення, але іржавий папіввіджилий механізм посполитого рушення ніяк не міг зрушитися (Тулуб, Людолови, II, 1957, 504).

Спра́ва зру́шилася (зру́шиться) [з мі́сця (з ме́ртвої то́чки) ] — розпочалася (розпочнеться) робота, діяльність для здійснення якоїсь справи.

Зараз у мене з’явилася певність, що.. справа зрушиться з мертвої точки (Руд., Остання шабля, 1959, 283).