зсаджувати

ЗСА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗСАДИ́ТИ, зсаджу́, зса́диш, док., перех.

1. з чого і без додатка. Допомагати кому-небудь, хто сидить на чомусь, спуститися наниз; знімати.

Горпина, розчесавши Одарочку, зсадила її з лави, і та зараз потопотіла у кімнату (Мирний, І, 1954, 242);

Сусіда Грицева, стара Семениха, ймила була раз Грицевого синка, Николу, в своїм саду на яблінці [яблуньці]. Зсадила його відти та й випарила, не жалуючи долоні (Март., Тв., 1954, 61);

// Допомагати кому-небудь або примушувати когось вийти (з автомобіля, поїзда і т. ін.); висаджувати.

Вони [моряки] зсадили її з грузовика швидко і вправно (Кучер, Чорноморці, 1956, 139);

// перен., розм. Знімати кого-небудь з посади, яку він займав; скидати.

— Ну, потривай же, Леонтію Петровичу! Поки ти мене скинеш з парафії, я тебе тричі зсаджу з твого писарства! — подумав о. Артемій (Н.-Лев., IV, 1956, 157).

2. Піднімаючи, поміщати кого-, що-небудь десь, на чомусь, допомагати вилізти на що-небудь високе, на когось високого.

Карпо Джмелик.. із Северином зсаджували на гарбу віялку (Тют., Вир, 1964, 369);

Дівчата ще надходили, хлопці їх зсаджували на ганок (Головко, II, 1957, 98);

Миттю військо спорядили, На коня царя зсадили (Перв., Казка.., 1958, 24).