1. Словник української мови в 11 томах

зселяти

ЗСЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗСЕЛИ́ТИ, зселю́, зсе́лиш, док., перех.

1. Переселяючи з різних місць, поселяти разом, в одному місці.

2. з чого, розм., рідко. Те саме, що виселя́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зселяти — зселя́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зселяти — -яю, -яєш, недок., зселити, зселю, зселиш, док., перех. 1》 Переселяючи з різних місць, поселяти разом, в одному місці. 2》 з чого, розм., рідко. Те саме, що виселяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зселяти — ВИСЕЛЯ́ТИ (примушувати кого-небудь залишити своє місце проживання — житло, населений пункт, місцевість), ЗСЕЛЯ́ТИ розм. рідко, ВИДВОРЯ́ТИ заст. — Док.: ви́селити, зсели́ти, ви́дворити. Постановив (о. Артемій) виселити Коцюбенка з села (І. Словник синонімів української мови