зсередини

ЗСЕРЕ́ДИНИ, рідко ІЗСЕРЕ́ДИНИ.

1. присл. З внутрішньої частини чого-небудь; протилежне ззовні, зокола.

В Гальчинім шинку топилось у печі, здавалось, горіла хата зсередини… (Мирний, І, 1949, 256);

— Стій! Стій!— почулося зсередини, з шахти (Гр., І, 1963, 387);

І в тій хвилі я побачила, як ізсередини твоя рука відсуває вікно (Фр., IV, 1950, 357);

// З внутрішнього боку чого-небудь.

В брамі від стодоли була маленька хвірточка, що замикалася зсередини на гачок (Март., Тв., 1954, 357);

Гай квапливо розстебнув гімнастерку і дістав з кишені, пришитої зсередини, маленький складений учетверо папірець (Гончар, III, 1959, 38);

// У межах, у внутрішній частині чого-небудь; усередині.

Їм я ягідки червоні, зсередини жовті (Сос., Щастя.., 1962, 244);

// розм. У сфері внутрішніх переживань, відчуттів і т. ін. людини.

Щось встає зсередини у нього й конвульсійним сміхом вилітає крізь горло… (Коцюб., І, 1955, 409);

— Закінчились збори? — обмацує [Митрофан] тим поглядом, який бачить, чого вартий чоловік зверху і зсередини (Стельмах, II, 1962, 93).

2. у знач. прийм., з род. в. Указує на рух або напрям дії кого-, чого-небудь з внутрішньої частини чогось.

Палаючі крокви рухнули під одностайним натиском, стріливши догори ясними іскрами, а зсередини стодоли вихопилось раптом полум’я й загоготіло (Коцюб., І, 1955, 121).