1. Словник української мови в 11 томах

зсудомити

ЗСУДО́МИТИ, ить, перех. Док. до судо́мити.

Федір прикипів до землі помертвілими ногами. Ляк зсудомив усе його тіло. Він втратив змогу рухатись і говорити (Ткач, Арена, 1960, 220);

// безос.

Зопалу сьорбнувши козацької страви, рейтар очманів, закашлявся, засіпався, зачмихав і зачхав, аж у печінці йому щось закавкало, аж руки зсудомило (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 436).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зсудомити — зсудо́мити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зсудомити — -ить, перех. Док. до судомити. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зсудомити — КО́РЧИТИ (викликати корчі, зводити судомою), СУДО́МИТИ, КАРЛЮ́ЧИТИ розм. — Док.: ско́рчити, поко́рчити, зсудо́мити, посудо́мити, скарлю́чити, покрути́ти, позмика́ти розм. (Генрікова:) Мого ж (чоловіка) на тім тижні знов напала слабість. Словник синонімів української мови