зсушити
ЗСУШИ́ТИ і рідко ІЗСУШИ́ТИ, зсушу́, зсу́шиш, док., перех.
1. Повністю позбавити вологи, зробити зовсім сухим; випарувати.
Сонце, що встигло вже зсушити вранішній туман, масляно заблискало на його [Середи] спітнілому, стомленому, але веселому обличчі (Панч, І, 1956, 89);
// Висушивши, зробивши сухим, позбавити життєздатності (рослини).
Зсушив, зв’ялив, оббив мій лист Злий вітер-недосвіт… (Бернс, Вибр., перекл. Лукаша і Мисика, 1959, 20).
2. перен. Зробити худим, виснаженим.
Схудла-змарніла [Мар’я]. Сльози та туга, туга та сльози день у день, ніч у ніч хоч кого зсушать (Мирний, III, 1954, 175);
[Стеха (сама):] Бідна, бідна дитино моя!.. Зсушила тебе журба, зв’ялила недоленька!.. (Кроп., І, 1958, 463);
Хіба це літа зсушили тіло? від праці помарніло (Панч, О. Пархом., 1939, 117);
Нимидору ізсушила, ізв’ялила нужда, як холодний вітер зелену билину (Н.-Лев., II, 1956, 244).
Значення в інших словниках
- зсушити — зсуши́ти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- зсушити — [с:ушитие] -шу, с :ушиеш; нак. -ши, -ш'іт' Орфоепічний словник української мови
- зсушити — і рідко ізсушити, зсушу, зсушиш, док., перех. 1》 Повністю позбавити вологи, зробити зовсім сухим; випарувати. || Висушивши, зробивши сухим, позбавити життєздатності (рослини). 2》 перен. Зробити худим, виснаженим. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зсушити — СУШИ́ТИ (позбавляти вологи, робити що-небудь сухим), ВИСУ́ШУВАТИ, ВИСНАЖУВАТИ, ОБСУ́ШУВАТИ, ПРОСУ́ШУВАТИ, ЗАСУ́ШУВАТИ (перев. м'ясо, рибу або рослини, їх плоди); ЗНЕВО́ДНЮВАТИ, ОБЕЗВО́ДНЮВАТИ (видаляти з чого-небудь воду, вологу)... Словник синонімів української мови
- зсушити — Зсуши́ти, -шу́, -шиш, -шить, -шать Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- зсушити — Зсуши́ти, -шу́, -шиш гл. 1) Высушить. Зсушу я ще трохи ягід на зіму. 2) Насушить. Невірная дружина зв'ялила, зсушила. Мет. 260. Словник української мови Грінченка