1. Словник української мови в 11 томах

зуживати

ЗУЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗУЖИ́ТИ, иву́, иве́ш, док., перех., розм. Використовувати, застосовувати; вживати.

Не прогнівайтеся, якщо я дозволю тут собі зужити менторського тону (Кач., II, 1958, 27);

// Витрачати.

О, скільки треба сил зужить, Щоб викохать людину! А щоб її убити — мить, Коротку мить єдину (Перв., II, 1958, 245).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зуживати — зужива́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. зуживати — Зужитковувати; вживати, використовувати, застосовувати. Словник синонімів Караванського
  3. зуживати — -аю, -аєш, недок., зужити, -иву, -ивеш, док., перех., розм. Використовувати, застосовувати; вживати. || Витрачати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зуживати — Зужива́ти, -ва́ю, -ва́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)