зужитий
ЗУЖИ́ТИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до зужи́ти.
Що дівчина нерадо віддає свою руку вдівцеві, се річ зовсім природна: сили вдівця вже зужиті, надломлені, чуття застигло (Фр., XVI, 1955, 58).
2. у знач. прикм. Використаний повністю, до кінця; який довго був у вжитку; старий.
Згадав [Картічеллі] перестороги своєї компанії, що пароплав надто зужитий і не годиться в далеку подорож (Ірчан, II, 1958, 324);
Лука мав дощаний рундук, завішаний старим іржавим залізом, покаліченими примусами, вилками, кухликами та замками. Він скуповував цей зужитий хатній непотріб, лагодив його, мастив гасом і продавав з прибутком (Мик., II, 1957, 320);
// Який утратив виразність внаслідок частого повторення; банальний, утертий (про слово, вираз, художній засіб і т. ін.).
Зужитий епітет.
Значення в інших словниках
- зужитий — зужи́тий дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
- зужитий — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до зужити. 2》 у знач. прикм.Використаний повністю, до кінця; який довго був у вжитку; старий. || Який утратив виразність унаслідок частого повторення; банальний, затертий (про слово, вираз, художній засіб і т. ін.). Зужитий епітет. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зужитий — зужи́тий використаний (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- зужитий — БАНА́ЛЬНИЙ (який утратив виразність, набрид через часте повторення), ЗАЯЛО́ЖЕНИЙ, СТЕ́РТИЙ, УТЕ́РТИЙ, ЗУЖИ́ТИЙ рідше, ЗУЖИТКО́ВАНИЙ рідше. Кілька звичайних банальних слів один одному після ділового привітання, і заговорив Безрукий (О. Словник синонімів української мови
- зужитий — Зужи́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)